Новости АТО, Украины и Мира
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

10 міфів українського ринку праці

1h449

Уявлення про вітчизняний ринок праці іноді більше нагадують збірник міфів і помилок, ніж відображають реальну картину. «Трудова міфологія» торкнулася практично всіх проблем і аспектів працевлаштування та часто лише ускладнює здобувачеві пошук. Можливо, позбавлення від помилкових поглядів і поширених помилок допоможе шукати роботу більш ефективно, не відчуваючи при цьому сильного стресу? Адже, як відомо, якщо в голові панують міфи, людина неминуче наштовхується на рифи…

Ми разом з експертами спробували знайти і розвінчати десять найбільш поширених міфів українського ринку праці.

1. Знайти нову роботу майже неможливо

Безсумнівно, в умовах кризи знайти гарну роботу набагато важче, ніж раніше. Але вакансії в компаніях були, є і будуть — і з цим не посперечаєшся — погляньте хоча-б кількість вакансій на порталі Vrabote.ua/Киев.

Здобувачі часом самі шукають роботу лише, що називається, «на словах»: «Тільки кожен другий з тих, з ким ми домовляємося про співбесіду, приходить на зустріч. Більшість претендентів не спромагаються навіть передзвонити і скасувати призначену зустріч, з чого я роблю висновок про те, що робота їм не дуже-то і потрібна».

2. Гарну роботу можна знайти тільки «по блату»

З цієї ж серії — міфи про те, що хорошу роботу можна знайти тільки по знайомству і «по блату». Дійсно, випадки, коли керівники беруть в штат родичів, знайомих, знайомих родичів і родичів знайомих, нерідкі, однак поширенню цього міфу сприяють не тільки факти, а й домисли. Джерело такого міфу — бажання швидкого і легкого просування по службі. Адже у кожного з нас є безліч родичів і знайомих, і багато підсвідомо прагнуть «наварити» з цього хоч щось — наприклад, в обхід інших отримати хорошу посаду.

3. Знайти роботу після 40 нереально

Ще один міф по даній темі стосується неможливості працевлаштуватися після 40 (45, 50 і т. д.) років. Ця тема невичерпна хоча б в силу того, що людям не вистачає інформації про роботу в конкретних компаніях, кажуть фахівці. Українські компанії стають все більш цивілізованими і намагаються уникати будь-якої дискримінації, в тому числі за віковою ознакою.

Є й інші причини того, що віковий ценз поступово скасовується. Головна причина — це кадровий дефіцит. У ряді професій цінуються фахівці з числа минулих поколінь випускників, які є більш висококваліфікованими фахівцями. Практично немає вікового цензу на серйозні посади у виробництві — наприклад, технологи на харчовому виробництві, в будівництві. Зрілі профі є також успішними менеджерами середнього та топ-рівня в міжнародних компаніях.

4. Роботу шукають всі безробітні

Твердження, що всі звільнені шукають роботу, не повною мірою відповідає дійсності. Як показало опитування, 4,3% респондентів в даний час не шукають роботу, плануючи прожити на заощадження, 2% опитаних замість роботи вирішили повчитися, а 11,2% вважають, що «своє вже відпрацювали».

Сьогодні тих, хто перестав шукати роботу, набагато більше. По-перше, криза триває не перший місяць, і багато претендентів, яких раз по раз осягала невдача, відчувають певне розчарування. По-друге, для деяких вимушене безробіття — це привід переглянути свій спосіб життя. У нинішніх умовах, вибираючи між будинком і сім’єю, багато жінок роблять вибір на користь сім’ї, розуміючи, що сьогодні навіть економічно вигідніше займатися дітьми, а не наймати няню, або, скажімо, готувати вдома, а не купувати готову їжу або напівфабрикати.

5. Про розміри ринку праці можна судити по оголошеннях про вакансії

Одне з найпоширеніших і стійких помилок стосується того, що оголошення про вакансії відображають обсяг і різноманітність ринку праці в повній мірі. З одного боку, фахівці з кадрів ряду компаній не приховують, що вони формують кадровий резерв, публікуючи вакансії, які не є відкритими в даний час.

З іншого боку, існує величезний «невидимий» ринок вакансій, інформація про яких не публікується в ЗМІ і Інтернеті. Чи не афішується 50-70% вільних робочих місць, а в деяких сферах відсоток прихованих вакансій досягає 100%! І причини того, що роботодавець не поспішає афішувати вакансії, що відкрилися, можуть бути самими різними.

6. Під час кризи слід погоджуватися на першу пропозицію

Чи слід здобувачеві погоджуватися на першу пропозицію, що поступила? Це досить складне питання. В першу чергу тому, що пошук роботи — процес непередбачуваний. Людина може місяцями безрезультатно оббивати пороги різних компаній, а потім протягом тижня отримати відразу кілька пропозицій. Тому, якщо отриману пропозицію абсолютно не відповідає очікуванням, краще трохи почекати, радять експерти.

Те ж саме стосується і зарплати. Не секрет, що криза змусила багатьох безробітних переглянути планку очікувань по оплаті праці, однак фахівці одностайні: здобувачеві не варто нехтувати своїми очікуваннями щодо зарплати. На думку психологів, часто причиною відмови з боку роботодавця є поведінка самого здобувача, який показує, що відчайдушно потребує роботи. Якщо людина все ж отримає роботу з невиправдано маленькою зарплатою, він ніколи не буде нею задоволений. Вихід один — заздалегідь визначити розумний розмір оплати праці і дотримуватися цієї цифри.

Високу зарплату сьогодні пропонують рідко, і в нинішніх умовах іноді правильніше йти на компроміс. Скажімо, можна погодитися на більш низьку зарплату, але в великій стабільній компанії, де є перспективи зростання. Або, наприклад, змиритися на деякий час з більш низькою зарплатою заради того, щоб працювати за фахом і не «зіпсувати» трудову книжку.

7. Головне — це розмістити резюме в Інтернеті

Багато хто вважає, що все, що потрібно для успішного пошуку роботи, — це розмістити власне резюме на декількох сайтах з працевлаштування, і тоді пропозиції від роботодавців буквально потечуть рікою. Це помилка, яким люблять прикриватися ледарі.

Інтернет — це лише один із способів пошуку роботи. Незайвими будуть і інші шляхи: розмістити оголошення на інтернет-сайтах і в друкованих ЗМІ, регулярно переглядати вакансії самому, звернутися до рекрутингової агенції, використовувати власні зв’язки та знайомства. Очевидно, що чим більшу активність проявить здобувач, тим у нього більше шансів.

8. Роботодавцям стало легше знайти потрібних працівників

Здавалося б, вже в цьому твердженні немає нічого міфічного: на ринку повнісінько безробітних, і все, що потрібно зробити роботодавцю, — це дати оголошення про наявну вакансію. Однак експерти стверджують, що думка про те, що потрібного працівника можна знайти швидко і без особливих витрат, також не відповідає дійсності.

Число претендентів на ринку праці зросла в першу чергу за рахунок недостатньо конкурентоспроможних працівників. Таким чином, кількість затребуваних фахівців залишилася колишньою, зате потік резюме збільшився втричі. І тепер рекрутери витрачають в два-три рази більше часу на обробку пошти. Так що працювати стало не простіше, а складніше.

Багато претендентів перебувають у впевненості, що кількість співбесід знаходиться в прямій залежності від кількості розісланих резюме, тому посилають свої резюме на всі вакансії без розбору. Пошта перевантажена, але загальне враження таке: більшість претендентів взагалі не читають вимоги до кандидатів на посаду!

9. Мотивувати персонал стало простіше

В умовах кризи в багатьох компаніях перестали мотивувати персонал пільгами, преміями і бонусами. Часто мотивація звучить приблизно так: «Скажіть спасибі, що вас взагалі не звільнили!».

На думку експертів, ті керівники, які думають, що таким чином зможуть домогтися ефективної роботи персоналу, м’яко кажучи, помиляються. Якщо керівник вважає, що він може взагалі не платити, скільки б співробітник ні орав, оскільки той все одно нікуди не дінеться з «підводного човна», така позиція дещо недолуга. З цього приводу пригадується давня приказка: «Ви робите вигляд, що нам платите, а ми робимо вигляд, що працюємо». Ось за таким сценарієм і будуть розвиватися події в компаніях таких роботодавців. І теорія, і практика підтверджують, що для ефективної роботи мотивація необхідна. Причому мотивація навпаки — «щоб не було гірше» — не є продуктивною, оскільки і працівник, зі свого боку, не прагне зробити роботу краще, а працює всього лише «не гірше».

В цілому, грань по оплаті праці дуже тонка. З одного боку, в умовах кризи навряд чи хтось може собі дозволити платити співробітникам зайве. З іншого — зарплату слід встановити на такому рівні, щоб не було суттєвої недоплати, що загрожує втратою співробітників (нехай не сьогодні, але після закінчення кризи — точно).

10. Добре там, де нас немає

Це популярний афоризм був неодноразово обіграний, в тому числі і відомими гумористами. «Ми вперше перевірили, чи дійсно там добре, де нас немає … Так, сказали ми, дуже добре! І добре, що нас там немає, інакше було б гірше», — так бачиться ситуація сатирикові Михайлу Жванецькому.

Якщо говорити про ринок праці, то відомий вислів кілька трансформувалося і перетворилося в «добре платять там, де нас немає». Впевненість в тому, що в інших компаніях умови праці краще, а зарплата — вище, практично непохитна. А вже якщо мова йде про іноземну компанію, не приймаються і зовсім ніякі заперечення.

Тим часом експерти одностайні: твердження про те, що іноземні компанії платять своїм працівникам набагато більше, не більше ніж міф. На ринку працюють вітчизняні компанії, які пропонують цілком конкурентоспроможні зарплати, і чимало іноземних фірм, які платять «по мінімуму». Так що привабливість іноземних організацій пояснюється не стільки об’єктивними факторами, скільки психологією нашого людини.

Однак криза — це не тільки втрати, нагадують психологи. Це можливість вирвати себе з колишнього життя і створити нову. Тепле і сите існування не народжує талантів — вони йому просто не потрібні. Так що багатьом з нас судилося здійснити стрибок тільки завдяки тому, що відбувається зараз. І тоді цей час перестане бути страшним кризою, а стане лише одним з етапів на життєвому шляху.



Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.