У більшості шкіл ситуація зараз напружена до межі. Справа в тому, що педагогам затримують зарплати і масово знімають доплати і премії, які у скромній учительській зарплатні займають до 30%.
Виходить, що при заявленій Міністерством освіти середній зарплаті учителя в 7,5 тисяч гривень, реально в школах отримують до 6 тисяч, а багато хто й зовсім сидять на мінімалці в 3,7 тисячі. Чому так виходить?
Природно, через фінансові діри в нашій освітній галузі страждають не тільки самі педагоги, а й діти та їхні батьки. Хоча формально шкільні внески профільне міністерство заборонило, в навчальних закладах з'являються нові платні послуги. Наприклад, батькам пропонують доплачувати до 1 тисяч гривень за групи продовженого дня, а також по 250-500 гривень за різні факультативи та інше.
Причина банальна - державна освітня субвенція, з якої повинні фінансуватися учительські зарплати, несподівано "закінчилася".
Її дефіцит складає рекордні 4,5 млрд гривень, наприклад, тільки Києву держбюджет заборгував понад 800 млн гривень. Влада ж пропонує пошукати гроші в місцевих бюджетах. І, слідуючи передвиборній риториці, продовжує підвищувати педагогам зарплати. Наприклад, з 1 вересня їх оклади повинні були вирости на 10%, а в жовтні до дня учителя виписали надбавки в розмірі 20% від окладу. Місцева влада вже попередила - виконати щедрі обіцянки уряду вона просто не в змозі.
Вже зараз розробляються найрізноманітніші сценарії, в тому числі, масового скорочення учителів і навіть "оптимізації" шкіл. Але найгірше - таку ж бомбу уповільненої дії намагаються закласти і в бюджет на наступний рік.
Чим закінчаться експерименти з учительським зарплатами і чим це обернеться для дітей та їх батьків невідомо, проте це викличе серію протестів - це однозначно. Власне, сезон учительських страйків в Україні вже стартував. 4 жовтня профільна профспілка виводила педагогів на акції протесту у всіх регіонах країни, а 17 жовтня учителі приєдналися до загальноукраїнських мітингів. І це лише початок, - попереджають в профспілці. Вимога у педагогів одна: налагодити стабільну виплату зарплат і всіх належних надбавок, які становлять 20% від окладу і більше. Але для влади це банальне побажання педагогів є нездійсненним.
За словами експертів, проблема виникла через спочатку неправильний розрахунок субвенції. У грудні 2017 року уряд своєю постановою затвердив нову формулу. У ній дуже багато складових, в тому числі, норматив фінансового забезпечення на одного учня, зарплата учителя, розрахункова наповнюваність класів, навчальні плани, щільність розселення учнів (на квадратний метр населеного пункту) та інше. Але, як виявилося, далеко не у всіх школах вдається вкластися в належну суму. Скажімо, в селах, де дітей в класах мало, ця сума може бути набагато більшою.
У Мінфіні називають цифри в 23 тисячі і навіть 36 тисяч гривень. Найбільше бюджетів з найдорожчою освітою у Чернігівській, Дніпропетровській і Запорізькій областях - там у багатьох сільських школах навчання однієї дитини обходиться в 25-27 тисяч гривень в рік.
Ще одна помилка у формулі - неправильна розрахункова наповнюваність класів. Чиновники підрахували, що "звичайних" дітей в класі має бути 20-27. Але в реальності вкластися в такі рамки складно, особливо у великих містах.
Плюс взагалі не враховано поділ класів на групи при вивченні окремих предметів, а в кожному разі - це ще, як мінімум, одна учительська ставка. Крім того, цифри по субвенції закладалися з урахуванням торішньої мінімальної зарплати, її підвищення не врахували.
У червні Асоціація міст і профільне міністерство домовилися оперативно підкоригувати цю формулу і внести в неї зміни. Міністерство погодилося виправити всі недоліки. Але поки тільки на словах. Підсумкового документа з поправками ніхто не бачив. Деякі експерти вважають, що сам експеримент з формулою був спочатку затіяний, щоб заощадити бюджетні гроші. Адже раніше місцева влада просто озвучувала свої потреби і саме їх закладали в бюджет.
На користь цієї теорії говорить і той факт, що в якийсь момент влада різко змінила риторику і почала пропонувати місцевій владі пошукати гроші на учительські зарплати у своїх бюджетах. Наприклад, Київрада в кінці вересня звернувся до Кабміну з проханням погасити дефіцит освітньої субвенції - 865 млн гривень. Але у відповідь глава Міносвіти Лилия Гриневич порадила Києву пошукати гроші у себе, заявивши, зокрема, що на столичних рахунках ще є 10 млрд гривень на капітальні видатки, і з них цілком можна заплатити учителям зарплати. Київрада змогла знайти лише 100 млн гривень. Це гроші на жовтень. Що будуть робити в листопаді-грудні - незрозуміло. І це Київ, де фінансові можливості набагато вищі, ніж у регіонах.
За інформацією Інституту освітньої аналітики, середня нестача освітньої субвенції на зарплати учителям у містах обласного значення становить близько 16,4%, а в Києві - близько 25%. При цьому майже половина органів місцевої влади вже пустила на учительські зарплати гроші з інших видаткових статей місцевих бюджетів. Особливо складна ситуація в селах, де, власне, навіть нічого перерозподіляти. Проблему визнають і в уряді. У проекті бюджету-2019 зазначено, що недофінансування педагогів в цьому році становить 21,7%.
Найскладнішими будуть листопад і грудень. Справа в тому, що гроші, які планувалися на зарплати за ці місяці, перерахували раніше, і вони вже витрачені на відпускні та виплати на оздоровлення.
Тепер формула наступна: Мінфін пропонує розподілити обласні бюджети, а у кого їх не вистачить - обіцяють доплатити з держбюджету. Але звідки вони там візьмуться? Тому така обіцянка - це просто для того, щоб щось сказати.
У Мінфіні пропонують піти ще далі. Відомство наполягає на проведенні оптимізації мережі шкіл в громадах, де вартість утримання однієї дитини перевищує середню по Україні, яка становить 14,9 тисяч гривень.
За підрахунками чиновників, в Україні близько 5 тисяч "зайвих" класів. За розрахунками Міністерства фінансів, наявність такої кількості додаткових класів призводить до неефективного використання коштів в обсязі 2 млрд гривень. В учительському співтоваристві в зв'язку з цим вже ходять чутки про масові скорочення.
І ось тепер питання. Якщо на думку уряду, у нас є зайві класи, відповідно - зайві діти, як це співвідноситься з оптимістичними заявами вищого керівництва країни про те, що Україна скоро стане науковою житницею Європи? Може бути мається на увазі, що слідом за лікарями за кордон почнуть переїжджати і учителі, тому що в Україні для них створюються нестерпні умови? Так виходить, що скоро ми втратимо остаточно не тільки медицину, а й освіту.
Але ж це ж нонсенс. Надворі ХХІ століття, а ми закриваємо лікарні і школи. Хто залишиться жити в нашій країні через кілька років? Уряду потрібно негайно задуматися, як вирішувати проблему учителів. Інакше через кілька років наші діти не зможуть навчитися писати і рахувати - їх не буде кому вчити.
