Часом так трапляється в клінічній практиці, що пацієнта неможливо нагодувати звичайним способом. У значної кількості пацієнтів, яким надається допомога терапевтичного або хірургічного профілю, спостерігається виражене порушення харчового статусу. Щоб поліпшити результат лікування, лікарі в першу чергу повинні скорегувати метаболічні порушення. З цією метою застосовуються продукти для ентерального харчування.
До речі, якщо вас цікавить дана тема, то радимо перейти на сайт https://uspen.org.ua вже зараз.
У порівнянні з парентеральним харчуванням, ентеральне є кращим варіантом. Це пов'язано з наступними фактами:
- продукти ентерального харчування повноцінні за складом;
- водно-електролітна перевантаження малоймовірне, ризику практично немає;
- виключені гемотрансфузійні ускладнення; не страждає імунологічна бар'єрна функція кишечника;
- не відбувається атрофія слизової оболонки тонкої кишки;
- значно знижена ймовірність пептичних ерозій.
При парентеральному харчуванні пацієнт, навпаки, схильний до небезпеки появи даних ускладнень. При зондовому енетеральному харчуванні знижується в два рази кількість інфекційних ускладнень і рівень смертності, скорочується період стаціонарного лікування.
Показань для ентерального харчування існує багато:
- білково-енергетична недостатність незалежно від причини її виникнення;
- хвороби шлунково-кишкового тракту;
- перед- і післяопераційний період;
- травматичні, в тому числі опікові ураження;
- отруєння;
- проведення хіміо і променевої терапії;
- захворювання ЦНС, при яких порушений акт ковтання;
- анорексія;
- важкий перебіг інфекційних захворювань і це далеко не весь перелік.
У той же час існує ряд станів, при яких ентеральне харчування здійснювати не можна. До таких ситуацій належать: шок, анурія, ішемія кишечника, перфорація порожнього органа, гостра кровотеча з органів шлунково-кишкового тракту, гострий апендицит, холецистит, механічна кишкова непрохідність, патологічні стани, при яких суміш не може засвоїтися.
Іноді при ентеральному харчуванні спостерігаються побічні ефекти у вигляді шлункової і\або кишкової дисфункції, а також метаболічних порушень. Але їх можна уникнути, якщо дотримуватися певних правил. Зокрема, правильно розраховувати кількість суміші, при цьому враховувати антропометричні показники пацієнта і лабораторні показники - кількість лімфоцитів, вміст альбуміну та трансферину, азотистий баланс.
