Аутоагресія, як випливає з назви, — це агресія, спрямована на самого себе. Як часто ми, не замислюючись, говоримо: «ах, я ідіот», «ах, я безглуздий», «нічому тебе життя не вчить» тощо. Або засуджуємо власні зовнішні якості. Наприклад, дивлячись у дзеркало, у серцях ми можемо сказати: «каракатиця на ніжках», «коли ж схуднеш», «розмріялася, та кому ти потрібна» і таке інше.
А тепер уявіть, що ці слова вимовила інша близька вам людина. Наскільки вони дуже вас ранять? При аутоагресії ми самі дозволяємо на свою адресу говорити такі образливі речі.
Види аутоагресії
- Аутоагресія - це будь-яка руйнівна дія, яка спрямована на себе. Так шкідливі звички також є проявом аутоагресії, оскільки вони завдають шкоди здоров'ю. Всі ми чудово розуміємо, що, наприклад, тютюнопаління чи вживання алкоголю руйнує наш організм. Нам зрозуміло, що це агресія, спрямована на свою адресу.
- Будь-яке навмисне завдання шкоди власному організму є аутоагресією. Наприклад, порушення харчової поведінки, екстремальні захоплення та навіть пірсинг.
- Аутоагресією також є прагнення до «вищої мети» через самопожертви, обмеження та самореалізацію за будь-яку ціну. Наприклад можна навести професійних спортсменів, які підривають здоров'я заради медалей.
- Психологи ставлять самобичування однією щабель з такими проявами, як наркоманія чи алкоголізм. Хоча нам часто це здається чимось абсолютно несумісним. Адже алкоголь отруює організм, а докір на свою адресу щось цілком природне.
Але самобичування також небезпечне як і шкідлива звичка, а все тому, що вона не вирішує проблему, як нам здається. Воно тільки сильніше підриває нашу самооцінку. Але, що ж миритися зі своїми вадами, скажете ви. Ні. З ними треба боротися, але іншими конструктивними способами:
- Похвала та подяка на свою адресу мотивує на успіх набагато сильніше, ніж самобичування.
- Складаємо плани дій, чергуємо відпочинок з роботою – це дисциплінує та мотивує на звершення.
- Належимо до себе, як дбайливий терплячий батько. Адже жорстокість вибиває з колії, забирає життєві сили та дезорієнтує, а в результаті ми отримуємо результат прямо протилежний до бажаного.
Аутоагресія – це не хвороба і тим паче не вирок. Її можна і потрібно контролювати. Але потрібен комплексний підхід. Тому в особливо занедбаних випадках краще звернутися до фахівця.
