Проблема глобального пластикового забруднення нависла над людством у XXI столітті дамокловим мечем. Спочатку її намагалися вирішити шляхом вторинного використання пластику, що відслужив свій вік. Однак налагодити належним чином збір та сортування вживаного поліетилену так і не вдалося. Тому в Україні та низці країн було прийнято рішення заборонити розповсюдження тонких поліетиленових кульків, а замість них виробляти та використовувати біорозкладні пакети, набагато більш дружні до природи.
Екологічний слід виробництва поліетиленових пакетів
Саме про себе виробництво поліетиленових пакетів не викликає жодних нарікань:
- використовуються дешеві нафтопродукти, а не продукти харчування (як для біологічних пакетів);
- не витрачаються цінні природні ресурси (для паперових пакетів вирубують ліс);
- не потрібна велика витрата води та електроенергії (як для паперових пакетів);
- немає жодних шкідливих відходів виробництва (при виготовленні тих же паперових пакетів високотоксичними хімічними речовинами забруднюється повітря, вода, грунт).
Давно відомо, що виробництво поліетиленових пакетів не є витратним, безпечним для людини та природи й цілком екологічно благополучним. Проблемою стає тільки вже використаний пластик, що потрапляє у навколишнє середовище та забруднює природу.
Переваги біорозкладних пакетів для екології
Цілком для людини й безпечною для екології альтернативною поліетилену є біорозкладні пакети. Виробляються вони з кукурудзяного (картопляного, тростинного, соєвого) крохмалю, точніше, з полілактиду, що одержується з нього (PLA).
Чим відрізняється біологічний від поліетиленового пакету? Звичайно, відмінності таки є. Біо плівка м'якша за поліетилен, не може тягатися з ним за міцністю і довговічністю. Але в цьому і полягає її перевага. У сприятливому компостованому середовищі біологічний пакет швидко деградує – розпадається на фрагменти. А продукти, що утворилися, на відміну від поліетилену, є їжею для бактерій, грибків і мікробів. Найпростіші одноклітинні та мікроорганізми перетворюють плівку на органічні добрива та воду. Тому біологічні пакети екологічні та безпечні для природи. Вони, як будь-яка органіка (опадає з дерев листя, трава), швидко біодеградують і перетворюються на живильне середовище для росту нових рослин.
Порівняння життєвого циклу поліетиленових та біорозкладних пакетів
Яка різниця між біологічними пакетами та поліетиленовими, якщо йдеться про життєвий цикл виробу (ЖЦП)?
Якщо опустити маркетингові дослідження, підготовку та проєктування, то ЖЦП будь-якого продукту складається з наступних етапів:
- виробництво та продаж;
- експлуатація споживачем;
- утилізація.
Середній термін експлуатації тонкого одноразового кулька, як показують численні дослідження, не перевищує півгодини. А щоб нівелювати шкоду пластикових відходів для природи, його потрібно використати хоча б 4 рази (у різних джерелах умовний коефіцієнт використання різний). Оскільки неможливо змусити споживача використовувати пакет багаторазово, потрібно скоротити термін розкладання, тобто прискорити процес утилізації.
І тут біо пакету немає рівних. Якщо деструкція «неїстівного» для мікроорганізмів поліетилену триває століттями (від 100 до 400 років), то біодеградація еко пакету проходить за 6-12 місяців. Тобто через півроку-рік після використання пакет безслідно зникає.
Технології переробки та утилізації
У концепції сучасної екологічної культури розглядають принципи ощадливого виробництва, екологічні цінності, утилізацію відходів та рециклінг, тобто вторинне використання.
Існують різні варіанти використання б/в поліетилену:
- Виготовлення вторинних гранул, які потім можна використовувати для виробництва мішків та пакетів, інших виробів із пластику.
- Спалювання (енерговитратний метод із вуглецевим слідом, внаслідок якого в атмосферу викидаються токсичні речовини).
- Піролізне розкладання з одержанням палива різних видів.
- Хімічний рециклінг для отримання нових продуктів, які йдуть, наприклад, на виробництво кросівок, одягу та ін.
Утилізація пакетів в Україні провадиться переважно першим способом, тобто використаний поліетилен йде на виробництво вторинної гранули. Однак нам поки що не вдається вирішити проблему збору та сортування пластику, тому більшість використаних пакетів, як і раніше, відправляються на звалище.
