Полив здається простою справою, поки він працює. Насос качає, вода йде, поля зволожені. А потім починається дивне. На одній ділянці напір є, на сусідній ледь капає. Насос гуде, споживає більше, а віддача падає. Часто корінь проблеми не там, де його шукають, і зовсім не у воді. Він у повітрі, яке накопичилося в трубах.
Чому система поливу може працювати нестабільно
Стабільність поливу тримається на кількох речах одночасно. Джерело води, насос, стан труб, рельєф ділянки, справність арматури. Варто просісти одній ланці, і збій відчує вся система. Господарі зазвичай дивляться на насос і на воду, бо це очевидне. Насос тягне, вода в джерелі є, значить причина деінде.
А деінде часто ховається гідравліка. Труби йдуть через пагорби і западини, десь піднімаються, десь опускаються. У верхніх точках такого профілю збирається повітря. Воно невидиме, тиску начебто не заважає, але саме воно поступово з'їдає продуктивність і робить полив нерівним.
Як повітря потрапляє в трубопроводи
Повітря в системі це не аварія, а нормальне явище. Питання лише в тому, скільки його і чи є куди йому дітися. Заходить воно кількома шляхами. Найпростіший це запуск після простою, коли труби порожні і заповнюються водою. Разом з водою всередині лишається чимало повітря.
Є й інші джерела. Розчинене у воді повітря виділяється при зміні тиску й температури. Через нещільні з'єднання і сальники його підсмоктує ззовні. На спаді рівня в джерелі насос може прихоплювати повітря разом з водою. У підсумку воно збирається у високих точках траси і сидить там, поки його звідти не виженуть.
До чого призводять повітряні пробки та перепади тиску
Повітряна пробка це затор посеред труби. Вода мусить її проштовхувати, а це зайвий опір. Насос працює важче, тисне сильніше, палива або електрики витрачає більше, а до дальніх ділянок доходить менше. Полив стає нерівним: тут залило, там сухо.
Далі гірше. Коли вода то штовхає пробку, то зривається за нею, у трубі виникають різкі стрибки тиску. Це і є гідравлічний удар. Він б'є по стиках, фітингах, засувках, розхитує кріплення. Звідси шум, вібрація, а з часом і тріщини. Насос, який працює на нестабільному тиску, зношується швидше і частіше виходить з ладу раніше строку. Одна невидима пробка тягне за собою цілий букет проблем.
Яку функцію виконують повітряні вантузи
Щоб повітря не накопичувалося, у високих точках траси ставлять пристрої, які самі його випускають. Повітряні вантузи для трубопроводів працюють автоматично: коли повітря збирається вгорі, поплавок опускається і клапан його стравлює. Заповнилося водою, поплавок піднявся, клапан закрився. Просто і без участі людини.
Працюють вони у двох напрямках. Випускають повітря під час роботи системи, щоб не росли пробки. І впускають його при спорожненні труб, інакше в них утвориться розрідження, яке здатне зім'яти трубопровід або зірвати ущільнення. Тому вантуз ставлять саме там, де повітря накопичується найбільше: на переломах профілю, у верхніх точках, на довгих ділянках без перепадів. Правильно розставлені випускні пристрої знімають більшість проблем із повітрям ще до того, як вони почнуться.
Що перевірити перед запуском системи зрошення
Перед стартом сезону систему варто пройти від джерела до останнього дощувача. Огляньте труби на предмет підсмоктування повітря через нещільні стики і зношені сальники. Перевірте насос, його продуктивність і герметичність на всмоктуванні. Пройдіть засувки й клапани, чи щільно тримають, чи легко ходять.
Окремо подивіться випускні пристрої. Вантузи мають бути чистими, поплавці рухливими, клапани справними. Забитий вантуз просто перестає працювати, і повітря знову збирається в трубі. Тож перед запуском варто зробити три речі: оглянути весь трубопровід, перевірити насосну групу і переконатися, що всі точки випуску повітря живі й робочі. Такий огляд забирає день, а рятує сезон від нерівного поливу, зайвих витрат пального і ремонтів насоса посеред спеки.
