Тюбик клею з написом «для всіх пластиків» купують у надії, що він склеїть і відерце, і ручку від каністри, і корпус зарядки. Через тиждень шов відпадає, а на деталі лишається відбиток клейової плівки.
Клей при цьому справний.
Він просто потрапив на матеріал, до якого не може прикріпитися.
Міцність склеювання залежить від двох речей: з чого зроблена деталь і як підготовлена поверхня. Марка клею стоїть тільки на третьому місці.
Зачепитися або розчинити: як клей взагалі працює
Один спосіб називається адгезією: клей утворює власну плівку між двома деталями й чіпляється до обох за рахунок мікрошорсткості поверхні. Шов тримається рівно настільки, наскільки добре клей зчепився з пластиком, а не настільки, наскільки міцний сам пластик.
Інший спосіб працює зсередини матеріалу. Розчинник у складі клею трохи розм'якшує верхній шар обох деталей, молекули полімеру перемішуються, розчинник випаровується, і шов стає продовженням самої деталі. Так склеюють ПВХ і оргскло, тому шов на них виходить багато міцнішим, ніж у чисто адгезійного.
Розчинне склеювання можливе лише тоді, коли для конкретного пластику існує розчинник. Для найпоширеніших у господарстві пластиків його немає.
Поліетилен і поліпропілен: матеріали, які клей майже не бере
З поліетилену й поліпропілену зроблені відра, каністри, ящики для розсади, садові стільці, кришки, пластикова тара. Їх не розчиняє ні ацетон, ні дихлоретан, ні розчинник для фарби. Хімічна стійкість, за яку їх і обирають для тари, стає проблемою, коли виріб тріскається.
У цих пластиків дуже низька поверхнева енергія, близько 31 мН/м. Рідина на такій поверхні збирається в краплю, а не розтікається. Клей фізично не змочує деталь, застигає плівкою й відшаровується цілим шматком, інколи разом із відбитком фактури пластику.
Перевірити, з чим ви маєте справу, можна без приладів. Відріжте тонку стружку від непомітного місця й опустіть у воду: поліетилен і поліпропілен легші за воду й спливуть. ПВХ, поліамід і склопластик підуть на дно. Корисно подивитися й на дно виробу: там часто вибито літери в трикутнику, наприклад PE, PP, ABS або PVC.
Така проста перевірка відповідає на головне питання, чи брати клей взагалі. Подробиці про те, який клей на який пластик лягає і де межа його застосування, зібрані в окремому матеріалі.
Спочатку матеріал, потім продукт.
Підготовка, яку майже завжди пропускають
Більшість відшарувань у побутовому ремонті це помилка підготовки, а не клею. Поверхню знежирюють спиртом чи спеціальним очисником, знімають глянець дрібною шкуркою, прибирають пил. Сліди пальців, силіконове мастило й воскові поліролі працюють як розділювальний шар: навіть правильний клей на них не триматиметься.
Деталі притискають і лишають схопитися.
Поспіх тут обходиться дорожче, ніж зайва година очікування.
Де клей працює блискуче
ПВХ клеїться чудово. Склади для ПВХ і оргскла розчиняють поверхню, і шов виходить рівноміцним із основою. На цьому тримається виробництво металопластикових вікон, де профіль зварюють по стиках, і холодний спосіб з'єднання пластикових труб, коли нагрівання взагалі не потрібне. Труби водопроводу не вібрують і не працюють на вигин, тому такий шов їх цілком влаштовує.
Рідкий пластик працює за тим самим принципом, тільки густіший: гранули ПВХ або АБС, розчинені в розчиннику. Він нормально ремонтує лист ПВХ, вініпласт, спінений ПВХ.
Ціанакрилатний клей, відомий як суперклей, добре схоплює АБС і жорсткий ПВХ. Шов виходить тендітним: на згин, удар і вібрацію він не розрахований, тому тримає корпус приладу чи декоративну накладку, але не ручку, за яку тягнуть.
Метал, автомобіль і «холодне зварювання»
Двокомпонентна епоксидка доречна, коли треба з'єднати пластик із металом чи склопластиком: метал зачищають до матового блиску, пластик готують так само. З поліетиленом чи поліпропіленом без спеціального праймера метал не склеїти з тієї ж причини, що й пластик із пластиком. Праймери, які тимчасово піднімають поверхневу енергію, існують, і для дрібниці без навантаження їх буває достатньо.
У машині ситуація схожа. Бампери й підкрилки здебільшого відлиті з поліпропілену, тому клей без активатора адгезії відходить від них по лінії склеювання. Тріщину в бампері паяють чи заварюють, а клей лишають для внутрішніх декоративних деталей з АБС.
«Холодне зварювання» має мало спільного зі зварюванням. Це епоксидна маса з металевим наповнювачем, схожа на пластилін: її розминають руками й вминають у пошкодження. Для піддона чи чавунного корпусу вона годиться як тимчасове рішення, для пластикової бочки = ні.
Коли шов краще не клеїти, а заварювати
Для виробів із поліетилену й поліпропілену, які працюють під навантаженням або тримають рідину, клей, хай і з праймером, лишається найслабшим місцем конструкції. Єдиний шов, що тримає, виходить, коли обидві крайки розплавлено разом: гарячим повітрям або екструдером, із прутком із того самого матеріалу. Так ремонтують баки, бочки, єврокуби, бампери.
Якщо пластикова деталь пошкоджена глибоко й працює на згин, варто розглянути зварювання пластику замість склеювання, поки вона ще не лежить у смітнику. Шов із розділкою на всю глибину живе довше за будь-яку накладку.
Перед тим як брати тюбик, достатньо з'ясувати, з чого зроблена річ. Відповідь економить і клей, і нерви.
