Відсутність кваліфікованої допомоги і закритість шкіл для особливих дітей - головні проблеми, з якими стикаються хворі на дитячий церебральний параліч.
Очікування черги на реабілітацію, відсутність кваліфікованих фахівців в регіонах і гостра нестача необхідних послуг, пропонованих маленьким пацієнтам в міністерствах охорони здоров'я і освіти - головні проблеми хворих на дитячий церебральний параліч. Незважаючи на те, що ДЦП вимагає безперервної реабілітації, держава пропонує тільки разові послуги, а система освіти взагалі не враховує потреби дітей-інвалідів. Більш ефективно працюють неурядові організації, одну з яких представляє Булат Утемуратов, але їх ресурси і можливості обмежені. Readonline розповідає, що необхідно для повноцінного життя хворих на ДЦП, і з якими проблемами вони стикаються в сучасному Казахстані.
Приватна ініціатива
Історія Асоціації батьків дітей-інвалідів (Арді) налічує 26 років наполегливої праці. Голова організації Асія Ахтанова розповідає, що створення організації було буквально життєвою необхідністю. Її молодший син Аманат народився раніше терміну, через рік йому поставили діагноз ДЦП. Розраховувати в ті часи можна було тільки на свої сили.
Спочатку це була ініціативна група батьків при Дитячому фонді імені Леніна, створена ще за часів Радянського Союзу. Потім в грудні 1991 року з настанням незалежності РК вони зареєстрували першу неурядову організацію в країні, яка займається проблемами ДЦП - "Арді".
Тоді не було ні офісу, ні будь-якого приміщення, батьки збиралися і вирішували проблеми своїх дітей на дому. Спочатку займалися гуманітарною допомогою, збирали гроші на коляски, препарати, необхідне обладнання, одяг і навіть їжу. Для багатьох дітей доводилося персонально шукати підходящого і при цьому досить компетентного фахівця. Всім цим члени громадського об'єднання продовжують займатися і зараз.
Попутно вони активно висвітлювали проблеми хворих дітей в ЗМІ, привертали увагу громадськості, бізнесу та чиновників. На Науриз 1992 роки провели великомасштабну телевізійну акцію зі збору грошей "Дитина-інвалід і суспільство". У ній взяла участь Сара Назарбаєва і відомі політики, чиновники, представники бізнесу. На зібрані гроші вдалося придбати коляски і матеріально допомогти 300 сім'ям.
У 1996 році влада Алмати виділили для "Арді" великий будинок колишнього піонерського табору, але батьки скористатися ним так і не встигли. Під час ремонтних робіт будівля довелося повернути. Потім був порожній дитячий сад по Курмангази / Байтурсинова, і з ним вийшла аналогічна історія.
Тільки через 13 років після заснування у асоціації з'явилося постійне місце. В кінці 2002 року за підтримки акима Імангалі Тасмагамбетова їм вдалося отримати в безоплатне користування порожню третину дитячого садка №12. Два роки приміщення ремонтували, щоб створити відповідні умови. У повну силу робота почалася в 2004 році, коли на базі організації був відкритий центр творчого і фізичного розвитку для дітей та молоді з обмеженими можливостями "Арді".
