Новости АТО, Украины и Мира
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Центр самостійного життя. Чому НВО допомагають хворим на ДЦП краще держави?

Відсутність кваліфікованої допомоги і закритість шкіл для особливих дітей — головні проблеми, з якими стикаються хворі на дитячий церебральний параліч.

Очікування черги на реабілітацію, відсутність кваліфікованих фахівців в регіонах і гостра нестача необхідних послуг, пропонованих маленьким пацієнтам в міністерствах охорони здоров’я і освіти — головні проблеми хворих на дитячий церебральний параліч. Незважаючи на те, що ДЦП вимагає безперервної реабілітації, держава пропонує тільки разові послуги, а система освіти взагалі не враховує потреби дітей-інвалідів. Більш ефективно працюють неурядові організації, одну з яких представляє Булат Утемуратов, але їх ресурси і можливості обмежені. Readonline розповідає, що необхідно для повноцінного життя хворих на ДЦП, і з якими проблемами вони стикаються в сучасному Казахстані.

Приватна ініціатива

Історія Асоціації батьків дітей-інвалідів (Арді) налічує 26 років наполегливої ​​праці. Голова організації Асія Ахтанова розповідає, що створення організації було буквально життєвою необхідністю. Її молодший син Аманат народився раніше терміну, через рік йому поставили діагноз ДЦП. Розраховувати в ті часи можна було тільки на свої сили.

Спочатку це була ініціативна група батьків при Дитячому фонді імені Леніна, створена ще за часів Радянського Союзу. Потім в грудні 1991 року з настанням незалежності РК вони зареєстрували першу неурядову організацію в країні, яка займається проблемами ДЦП — «Арді».

Тоді не було ні офісу, ні будь-якого приміщення, батьки збиралися і вирішували проблеми своїх дітей на дому. Спочатку займалися гуманітарною допомогою, збирали гроші на коляски, препарати, необхідне обладнання, одяг і навіть їжу. Для багатьох дітей доводилося персонально шукати підходящого і при цьому досить компетентного фахівця. Всім цим члени громадського об’єднання продовжують займатися і зараз.

Попутно вони активно висвітлювали проблеми хворих дітей в ЗМІ, привертали увагу громадськості, бізнесу та чиновників. На Науриз 1992 роки провели великомасштабну телевізійну акцію зі збору грошей «Дитина-інвалід і суспільство». У ній взяла участь Сара Назарбаєва і відомі політики, чиновники, представники бізнесу. На зібрані гроші вдалося придбати коляски і матеріально допомогти 300 сім’ям.

У 1996 році влада Алмати виділили для «Арді» великий будинок колишнього піонерського табору, але батьки скористатися ним так і не встигли. Під час ремонтних робіт будівля довелося повернути. Потім був порожній дитячий сад по Курмангази / Байтурсинова, і з ним вийшла аналогічна історія.

Тільки через 13 років після заснування у асоціації з’явилося постійне місце. В кінці 2002 року за підтримки акима Імангалі Тасмагамбетова їм вдалося отримати в безоплатне користування порожню третину дитячого садка №12. Два роки приміщення ремонтували, щоб створити відповідні умови. У повну силу робота почалася в 2004 році, коли на базі організації був відкритий центр творчого і фізичного розвитку для дітей та молоді з обмеженими можливостями «Арді».



Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.