Зловживання алкоголем та алкоголізм відносяться до провідних причин погіршення здоров'я, втрати працездатності та скорочення тривалості життя, у зв'язку з чим питання їх лікування мають високу соціальну значимість.
Лікування алкогольної залежності зазвичай включає 2 етапи: 1) лікування гострих алкогольних розладів або алкогольну детоксикацію; 2) протирецидивна (підтримуюча) терапія. З певною часткою умовності можна сказати, що основною метою першого етапу лікування є усунення фізичної залежності від алкоголю, а основною метою другого - вплив на психічну залежність. Умовність розмежування фізичної та психічної залежності визначається тим, що в основі виникнення потреби в алкоголі, непереборного потягу до нього – як і до інших психоактивних речовин (ПАР) у залежних осіб – та рецидиву алкоголізму лежать, мабуть, феномени не стільки психологічного, скільки нейробіологічного порядку , спричинені характерними для адиктивних розладів нейроадаптивними зрушеннями, а також конституційно зумовленими індивідуальними особливостями активності нейротрансмітерних систем. Дізнатись більше про лечение алкоголизма Киев можна за посиланням.
Алкогольна детоксикація
Під алкогольною детоксикацією розуміють сукупність лікувальних заходів, спрямованих на припинення вживання спиртних напоїв та попередження або лікування стану скасування алкоголю та його ускладнень – алкогольної епілепсії та алкогольного делірію.
Засобами вибору в програмах алкогольної детоксикації є бензодіазепіни, клінічна ефективність яких, підтверджена численними дослідженнями, дозволяє вважати їх єдиним засобом монотерапії синдрому відміни алкоголю.
Перевага з похідних бензодіазепіну надається діазепаму і хлордіазепоксиду, що має сильну і тривалу фармакологічну дію, що включає снодійний, седативний, протитривожний і протисудомний ефекти, а також виражену здатність запобігати розвитку алкогольного дел.
У лікуванні літніх та ослаблених хворих, а також пацієнтів із серйозними формами ураження печінки застосовуються короткодіючі бензодіазепіни – оксазепам та лоразепам.
Виділяють три основні підходи у використанні бензодіазепінів при лікуванні гострих алкогольних розладів: симптоматичне призначення (symptom-triggered regimen); застосування фіксованих доз (fixed-dose regimen); "фронтальна завантаження" (frontal loading regimen).
Перший підхід передбачає призначення препаратів при появі або відновленні симптомів відміни алкоголю, другий заснований на використанні стандартних схем застосування ліків залежно від тяжкості стану пацієнта, тоді як головною особливістю третього є випереджувальне (фронтальне) призначення високих доз бензодіазепінів, що є досить ефективним заходом пом'якшення. скасування алкоголю та профілактики алкогольного делірію.
Певну альтернативу бензодіазепінам у лікуванні синдрому відміни алкоголю представляють протисудомні засоби – карбамазепін, вальпроат, топірамат та ламотриджин. Лікувальна цінність цих препаратів, що загалом можна порівняти з бензодіазепінами за здатністю пом'якшувати симптоми відміни алкоголю, дещо обмежена відсутністю у них анксіолітичного та снодійного ефектів, і тому антиконвульсанти не можуть служити засобом монотерапії гострих алкогольних розладів.
