Ангіографія - один з методів сучасної діагностики. Це контрастне рентгенологічне дослідження кровоносних судин. Ангіографію використовують в рентгеноскопії, рентгенографії, комп'ютерної томографії, гібридних операційних (операційний театр для медичної візуалізації). Діагностика визначає функціональність судин, стан колатерального кровотоку, протяжність патологічного процесу і його особливості. Що потрібно знати про діагностику, які показання / протипоказання і чи можна самостійно розшифрувати діагноз?
Загальна характеристика дослідження
Ангіографія судин - метод діагностики судин, який заснований на властивостях рентгенівського випромінювання. Дослідження може бути загальним або вибірковим. За допомогою загальної ангіографії можна обстежити всі судини людського організму. Виборчий метод необхідний для контрастування і візуалізації певних судин.
Існує дві методики проведення ангіографії - комп'ютерна томографія і магнітно-резонансна томографія. КТ дозволяє отримати чітку картинку кровоносних судин, оцінити характер кровотоку. Отриману інформацію аналізують за допомогою спеціальних алгоритмів реконструкції зображень. За допомогою МРТ, яке на відміну від КТ, не використовує рентгенівського випромінювання, також отримують зображення кровоносних судин, але апарат виявляє і функціональні, і анатомічні особливості кровотоку. Підбір методу діагностики залежить від особливостей здоров'я пацієнта і ступеня ураження організму.
Дослідження поділяють на два види - пункція і катетеризація. Що це означає і яким методом віддати перевагу? Пункцію застосовують для поверхнево розташованих судин. Контрастну речовину можна ввести безпосередньо через спеціальний шприц.
Контрастну речовину - препарат, який вводять в орган / кровотік / порожнину організму. Він забезпечує контрастне посилення (фарбування) при радіологічному дослідженні. Речовина допомагає візуалізувати судинне русло, внутрішній рельєф судин.
Виділяють дві великі групи контрастних речовин - йодовмісні (водо- чи жиророзчинні) та нерозчинні у воді. При ангіографії використовують йодовмісні контрастні препарати. Вони поділяються на іонні та неіонні речовини. Неіонний контрастний препарат підходить для внутрішньосудинного введення і вважається найбільш безпечним. Він перевершує іонні препарати в плані меншого ризику розвитку побічних реакцій і меншу собівартість.
Другий різновид ангіографії - катетеризація. Метод застосовують в тому випадку, якщо артерія або вена, яку необхідно обстежити, розташовується глибоко під шкірою. Перед початком діагностики лікар вводить пацієнтові анестезію. Потім на шкірі / підшкірній клітковині роблять надріз, знаходять потрібний посудину і вставляють в нього інтродьюсер. Інтродьюсер є тонкою пластикову трубочку діаметром в 10 і менше сантиметрів. Всередину трубочки поміщають катетер і інші необхідні інструменти. Інтродьюсер застосовують для захисту судин від різних пошкоджень. Сам катетер зовні нагадує довгий тонкий шланг. Через нього подають контрастну речовину в конкретний посудину.
Як тільки йодовмісний препарат потрапляє всередину, він поширюється з кров'яним струмом в такій послідовності: великі артерії - дрібні артеріоли - капіляри - дрібні венули - великі вени. Поки речовина переміщається по людському організму пристрій робить серію рентгенівських знімків. Саме ці знімки і є метою діагностики - по ним лікар визначає норми і патології судин. Швидкість поширення контрастного препарату свідчить про швидкість кровотоку. Вся отримана інформація записується на цифровий носій і передається пацієнту. Результати дослідження також можуть знадобитися іншим фахівцям.
Лікар намагається провести ангіографію якомога швидше, щоб скоротити вплив рентгенівського випромінювання на організм пацієнта.
